Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо: у Барвінковому вшанували полеглих Захисників України

Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.
Напередодні Дня пам’яті захисників і захисниць України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і свободу нашої держави, на Алеї Слави у Барвінковому відбувся небагатолюдний через безпекову ситуацію, нетривалий за часом, але глибокий за змістом і щемний за емоціями захід.
Тут зібралися працівники міської ради, відділу культури,  небайдужі містяни, щоб схилити голови перед пам’яттю Героїв, які віддали найдорожче — власне життя — за Україну.
О 9-й годині присутні вшанували полеглих хвилиною мовчання. Між ударами метронома, який відміряв ці болючі миті, здавалося, в унісон билися серця. На присутніх дивилися з портретів молоді обличчя Героїв. А літній дощ ніби й справді плакав разом із нами, окроплюючи небесними сльозами це святе для кожного мешканця громади місце.
Звертаючись до присутніх, очільник громади О. О. Бало говорив про вдячність тим, хто віддав за свободу України найдорожче — своє життя. Низький їм уклін і вічна пам’ять. Ціна цієї війни — не лише тисячі втрачених життів. Це й тисячі ненароджених дітей, які ніколи не обіймуть своїх батьків. Це родини, у яких назавжди залишиться порожнє місце за столом, матері, дружини, діти, для яких слово «чекаю» назавжди змінило своє значення. Та поки живе Україна, житимуть імена її Героїв. У пам’яті рідних, у серцях земляків, у нашій історії. Кожен день, який ми проживаємо, — продовження боротьби, за яку вони віддали свої життя.
Про наш обов’язок берегти цю пам’ять і передати її дітям та онукам говорив у своєму виступі Микола Ганзя.
А пісні у виконанні О. Каменєва дзвінко летіли над площею — як щирі почуття, як молитва, як пам’ять, як віра в Перемогу. Як голос народу, який вистоїть і не дозволить забути тих, хто віддав за нього життя.
До портретів Героїв лягали квіти — квіти вдячності, любові та скорботи. І кожна з них говорила без слів: ми пам’ятаємо.
Пам’ятаємо тих, хто не повернувся.
Шануємо тих, хто віддав життя за Україну.
Не забудемо тих, завдяки кому маємо сьогоднішній день.
Їх немає поруч. Але вони назавжди — з нами.
У нашій пам’яті. У нашій свободі. В Україні, за яку вони віддали життя.
Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо.

Фото і текст Тетяна Рогаль