-Ідею подали самі військові, які боронили тоді наше село, – говорить жителька Червоної Поляни Неля Кладко. -Ці хлопці із Прикарпаття, а у них там, на Західній Україні, практично в кожному населеному пункті є і не одна така духовна святиня – Хрест чи капличка, куди можна прийти з молитвою. Ось і взялися захисники майструвати і облаштовувати це Хресне знамення і в нас.
Робили це щиро, від душі. Будували все добротно, як кажуть, не на один день, а з поглядом у день завтрашній: викладали основу з каменю, цементували доріжки, саму дерев’яну конструкцію хреста з розп’яттям робили за відомою їм технологією, тут же на дзеркальній плитці викарбувані й тексти молитов. Скажу відверто, об’єм роботи виконаний великий. Зате результат порадував. Погляньте, яку чудову духовну святиню має тепер наше село. Відрадно, що осторонь справи не залишилися й мої земляки. Ми допомагали чим могли і як могли. Разом працювали, разом і урочисту мить выдкриття роздылили.
.
Рівно рік тому, у велике свято – у день Святої Трійці- тут зібралися і військові, і сільчани. Військовий капелан освятив Хрест, провів тут перший молебень.
Як писав у соціальній мережі один із вояків Назарій Іванів- “Наші хлопці Герої молодці! Там, на передовій, вони змайстрували своїми руками і встановили ось такий Чудовий Хрест”. Це перший в навколишній окрузі такий Хрест, за який місцеве населення дякує захисникам. Він впевнений, що саме це Хресне знамення буде початком їхнього наверненням до Бога , оскільки старші люди приходять кожного вечора сюди молитися.
І цей факт є беззаперечним свідченням того, що на відміну від рашистських варварів, які руйнують культові споруди, український воїн навпаки будує, творить, залишає за собою добрий слід і спомин.
… Після переможного наступу на Ізюмському фронті вояки, що тримали рубежі і дислокувалися у Червоній Поляні, зараз на інших бойових позиціях, виконують бойові завдання там, де зараз гаряче. А культова споруда, споруджена ними, залишилася в селі доброю справою. І приходять сюди сільчани і в будні, і в свята, щоб усамітнитися у своїй молитві або ж промовити колективною молитвою до Господа, просячи миру й Перемоги для України, опіки та захисту для кожного, хто боронить цілісність і незалежність нашої країни.
Нехай Господь вислуховує промовлені тут молитви. Нехай оберігає тих, хто трудився над створенням цього божого місця, хто мужньо тримає рубежі на передовій, хто мешкає в цьому мальовничому краї, так змученого минуло річ постійними обстрілами…
-А ви знаєте, я буквально покроково фільмувала на телефон весь процес роботи- від закладки першого каменя до сьогодення. Для історії,- говорить Неля Анатоліївна. – З усіх цих кадрів зробила у Тік-тоці відеоролик і сьогодні виставила і в себе на фейсбук сторінці. Хай дивляться всі на нашу добру справу. А після Великої Перемоги ще й фільм зробимо. Ех, скоріш би мир наступив, пошвидше б вигнали ми ворога з рідної землі.
За це молимося! І дякуємо нашим захисникам – справжнім Героям, патріотам, високодуховними воякам, які боронять нашу неньку-Україну!
Ірина Столбова.
