Не було тут столів чи парт, стільців чи крісел. Не було установок як кому сидіти і що малювати. Було легко, просто, комфортно. Дітвора облаштувалася прямо на підлозі. Босоніж. У кожного чистий аркуш альбомного формату, набір кольорових фломастерів.І ти просто малюєш казку. Свою казку. На папір виливаєш свій внутрішній світ, свій внутрішній стан, те, що тривожить, що болить і не дає спокою.
-Саме так я побудувала свою роботу із дітьми у Гусарівському старостинському окрузі, – говорить психолог Людмила Склярова. – У психології цей метод називається казкотерапія. Це одна із технік арт-терапії, яку особисто я вважаю найдієвішою саме зараз, коли кожна дитина потребує корекції психологічного стану. Адже сидіння в підвалах, евакуація під обстрілами, розлука з рідними, втрата домівки — усе це лишає в дитячій душі глибокий слід. Він може болюче резонувати все подальше життя, якщо вчасно не надати дитині фахову психологічну допомогу.
Людмила Склярова, за плечима якої 23-річний досвід роботи психолога, й проводить такі фахові заняття з дитячою (і не тільки з дитячою, а й з дорослою) аудиторією у всіх без винятку старостинських округах нашої громади.
-Я намагаюся створити в аудиторії невимушену обстановку. Щоб дітям було комфортно, щоб вони могли розслабитися і повністю зануритися у творчій процес, – говорить Людмила Валентинівна. -Я бачу малюнки дітей. Вони різні. У кожного своя казка. На жаль, як правило, тривожна. Вони малюють зброю і військову техніку, вибухи і пожежі…
І кожен малюнок, кожен відрізок створеної казки тут, в аудиторії, спільно проговорюється. Діти виливають свою внутрішню тривожність, діляться своїми роздумами, пояснюють намальований сюжет. Їм це важливо. Їм це необхідно, бо казка… лікує. Арт-терапія допомагає оговтатися від пережитого.
-А потім ми разом з дітворою обговорюємо мрії. Знову ж таки – кожен говорить про своє, але воно для всіх них спільне- бо діти мріють про Перемогу, про закінчення війни, про мирні дні і спокійні ночі.- продовжує психолог. – І, знаєте, від юних я часто чую зовсім недитячі думки. Війна зробила їх дорослішими, мудрішими, відповідальнішими. І в тут, в Гусарівці, я в цьому вкотре переконалася.
Діти вміють дякувати. І вміють бути вдячними. Вони знаходили чуттєві слова, щоб подякувати нашим військовим за наш спокій, за те, що наближають Перемогу, за те, що тримають рубежі.
-А ми далі перейшли до куточку пам`яті загиблим Героям-землякам, що оформлений тут, у приміщенні Гусарівського старостату. І я бачила очі дітей. Наповнені слізьми. Вони розуміють ціну Перемоги. Вони знають якою ціною здійснюються їхні найзаповітніші мрії про мир, спокій, щастя на рідній українській землі.
…Додому кожен поніс свій малюнок, відтворений фрагмент своєї особистої казки. Хай тривожність залишається на цьому аркуші паперу. А нова казка набуває яскравих кольорів.
-Я вірю в це. Бо по закінченню наших корекційних занять атмосфера в аудиторії була просто феєричною. Діти були радісні, усміхнені, веселі. Вони зняли отой важкий тягар тривог, який гнітив їх, який бентежив і не давав спокою. І заради цього результату й варто працювати.
Корекційні заняття в старостинських округах нашої громади проводяться в рамках проєкту «Надання комплексних мобільних послуг з охорони здоров`я та захисту для постраждалих від конфлікту ВПО та приймаючих громад в Харківській області», який реалізує Благодійна організація «Світло надії» за фінансової підтримки Відокремленого підрозділу ІНТЕРСОС – ГУМАНІТАРНОЇ НЕКОМЕРЦІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ в Україні.
Ірина Столбова
