«Я дала обітницю перед Богом – якщо виживу і село наше вціліє – збудуємо капличку»
Cвітлана Остріжня родом із Буковини. Там її рідня, там сімейне коріння, але зараз вона душею і серцем прикипіла до Старої Семенівки – маленького села Мечебилівського старостинського округу. Сюди Світлана Іванівна приїхала у 1986 році. Стала працювати зоотехніком у місцевому господарстві. Так і залишилася у Старій Семенівці. І за це село душа болить. Бо рідним його вважає. Тут синів народила, тут і онуків дочекалася…Тут і найщасливіші моменти життя мала. І найстрашніші жахи пережила…Хіба забудеш весну 2022 року? Стара Семенівка, як і інші сусідні села, потерпала від ворожих обстрілів. Тривожні дні, ночі без сну. Ховалися в погріб. Лякалися кожного гучного звуку…Дослухалися чи не летить? Стан постійної тривоги. І молитви… Молитви до Господа, щоб відвернув біду, щоб зберіг село. І кожну хату. І кожного воїна, який тримає рубежі, який не дає ворогу ступити на рідну землю…
–Коли ворожий літак скинув бомбу на наше село, коли літало і до нас і через нас, коли ми залишилися на тому боці за зірваними мостами і втратили сполучення із іншими нашими селами, я дала обітницю перед Богом: якщо ми будемо живі і якщо наше село вціліє, то побудуємо капличку. Щоб був у нас свій духовний прихисток, щоб було де свічечку поставити, де помолитися, до ікони прикластися, – говорить Світлана Остріжня.
Дякувати Господу і Збройним Силам України, село вистояло. Фронт пішов вперед, орків погнали на Ізюмському напрямку. Життя увійшло у більш-менш нормальне русло. Але відбиток пережитих жахіть лишився. І мрія про капличку тільки зміцнювалася. Про все це Світлана Іванівна розповіла братові Петру. Він там, на рідній Буковині мешкає й господарює, у тамтешньому лісництві працює. Як не допомогти сестрі? Та хіба тільки сестрі? Всім сільчанам така духовна святиня потрібна. Разом з колегами і друзями Петро Дячук і змайстрував там, у Чернівецькій області, у своєму лісництві каркас майбутньої каплички. І перед святом Великодня доставили цю конструкцію прямісінько у Стару Семенівку. Гуртом встановили. Виконали мінімум необхідних робіт – обшили стіни, накрили покрівню, хрест встановили, всередині все як годиться облаштували.
–
Долучилася до роботи не тільки моя рідня, а й односельчани, що дуже приємно. Допомагав у будівництві переселенець із Краматорська Микола Невмержицький. Фінансово підтримала добру справу землячка Анна Василівна Остріжня, – продовжує Світлана Іванівна. – А мешканка Нової Миколаївки Людмила Олексіївна Жулій ікону і два вишитих власноруч рушники пожертвувала. Підсвічник та дві ікони у дар новій капличці передали батюшка та головний лісничий, які приїжджали до нас в село разом із моїм братом із Буковини.
Ось так гуртом і зробили добру справу. Тепер в селі є духовна святиня – капличка святого Юри. І освячена вона буковинським батюшкою за всіма необхідними канонами. І перше освячення пасок на Великдень тут вже відбулося.
І це тільки початок. Попереду ще багато роботи по облаштуванню каплички.
–Син Олексій зробить сюди нові двері та вікно, бо зараз ми встановили тимчасові. Ще плануємо всередині вагонкою приміщення обшити, плитку на підлозі покладемо. І на вулиці не завадило б плиткою доріжку викласти. З Божою поміччю все поступово зробимо, – ділиться жінка. – Головне, щоб мир був. Ми все здолаємо, все витримаємо і все буде Україна.
Ірина Столбова
