У День Незалежності України особливо хочеться розповідати про людей, для яких Незалежність — не просто слово чи дата в календарі. Один із них — наш земляк, уродженець Барвінківщини Вадим Водолазький.
Сьогодні у нього в руках — точна копія легендарного Прапора Незалежності України. Того самого стяга, який увечері 24 серпня 1991 року внесли до сесійної зали Верховної Ради України після ухвалення Акта проголошення незалежності України. Але історія цього прапора для Вадима — не лише про пам’ять. Придбавши його, він зробив черговий благодійний внесок у підтримку Сил оборони України.
Прапор, який має свою історію
У радянські часи синьо-жовтий прапор був не просто забороненим символом — за його публічну демонстрацію людей переслідували. Тканину синього та жовтого кольорів було практично неможливо придбати: її вилучали з магазинів.
Тому прапор, який активісти Народного Руху України таємно пошили для історичної події 24 серпня 1991 року, мав свої особливості. Він був блакитно-жовтим, а його довжина становила 7 метрів 34 сантиметри — саме стільки тканини вдалося знайти. Попереду колони, яка вносила стяг до парламентської зали, йшли В’ячеслав Чорновіл та Іван Заєць.
Через 35 років цей історичний прапор отримав своє нове продовження. Фонд «Повернись живим» та ГО Ukraine WOW випустили 1000 копій Прапора Незалежності. Вони запропонували благодійникам унікальні примірники за внесок у 40 тисяч гривень. Вадим Водолазький став одним із тих, хто скористався цією можливістю.
І тут найважливіше: ці 40 тисяч гривень — не плата за сувенір. Усі благодійні внески в межах проєкту «Прапор Незалежності» фонд «Повернись живим» спрямує на закупівлю наземних роботизованих комплексів для Сил оборони України. Їх використовуватимуть для евакуації поранених, доставки медикаментів, провізії, боєприпасів та інших необхідних речей на найнебезпечніші ділянки фронту.
Тож історичний символ, який свого часу став свідком відновлення української державності, сьогодні допомагає українським військовим захищати її. Сам Вадим називає участь у проєкті черговою можливістю допомогти Силам оборони України. Разом із копією прапора він отримав і листівку з підписом Івана Зайця — одного із засновників сучасної української держави.
«Якщо ти не у війську, то маєш допомагати війську»
Для Вадима підтримка українського війська давно стала не одноразовою акцією, а особистою позицією. Він регулярно допомагає Силам оборони власними коштами. Більша частина його внесків залишається непублічною. Підтримує великі благодійні фонди, військові збори, волонтерські ініціативи.
«Якщо ти не у війську, то маєш допомагати війську», — так коротко Вадим пояснює свою позицію. І за цими словами — конкретні вчинки.
Своє 36-річчя він відзначив не святкуванням, а переказом 36 тисяч гривень на підтримку Сил оборони України. Назвав цей внесок подякою військовим за ще один прожитий рік.
Допомагає Вадим і землякам. Коли наша редакція оголосила благодійну акцію по передплаті «Вістей Барвінківщини» нашим землякам, то Вадим Валерійович був одним із перших, хто відгукнувся на неї. Він оформив річну передплату на газету трьом нашим місцевим волонтеркам.
На перший погляд — невеликий жест у порівнянні з великими донатами. Але саме з таких вчинків і складається справжня підтримка. Побачити тих, хто працює для фронту, відгукнутися на їхню потребу, підтримати конкретну людину — для цього теж потрібне небайдуже серце.
Незалежність — це дія
Вадим родом із Барвінківщини, нині живе на Кіровоградщині. Та зв’язку з рідним краєм не втрачає. Після початку повномасштабного вторгнення він приїхав до Барвінкового й побачив наслідки російської агресії — пошкоджені та зруйновані будинки, понівечену прадідівську хату. Але побачив і місто, яке вистояло.
Мабуть, тому для нього Незалежність — не абстрактне поняття.
Це можливість допомогти військовому підрозділу. Підтримати волонтера. Передплатити газету для людини, яка працює для фронту. А сьогодні — отримати історичний прапор, знаючи, що твій внесок перетвориться на роботизовані комплекси, які допомагатимуть українським військовим на передовій.
35 років тому цей прапор став символом відновлення незалежної України. Сьогодні його копія опинилася в руках нашого земляка — людини, яка своїми вчинками допомагає цю Незалежність зберегти. І, мабуть, у цьому є особлива символіка Дня Незалежності: прапор, який свого часу означав народження держави, сьогодні стає частиною боротьби за її майбутнє.
