Не так давно на вулиці Центральна кипіла робота над фасадом одного з будівель, які в нашому місті будувались ще в першій половині XIX ст. Робота майстра привертала особливу увагу. Не здивувало те, що була повністю знята плитка і зачистили стіни. Вражаючим був сам результат. Здається, наче будівля з позаминулого століття просто виринула посеред сьогодення. Саме розуміння того, що ця будівля є свідком історії нашого міста, розглядаєш наче кожну цеглинку з бажанням побачити чи почути те минуле, яке зберігають ці стіни тепер нової аптеки. Саме тоді й виникла ідея реставрувати. Хто ж той майстер, який тихенько працював над фасадом будівлі? Про свою ідею й бажання відновити хоча б частину історичної спадщини розповіла нам власниця аптеки Н.Л.Румянцева.
– Сама ідея виникла вже коли почали ремонт фасаду. Спочатку ми зробили ремонт в середині. 
Поки приміщення орендували, такого масштабного ремонту зробити не могли. А вже коли викупили, вирішили зняти стару плитку. Та коли її зняли, – розповідає Наталія Леонідівна, – були дуже здивовані. Про те, що будівля не сучасного будівництва ми знали, та й викладені зверху цегли у незвичному на сьогодні дизайні нагадували про історичність. А коли майстер піднявся на дах, його здивуванню не було меж. Він з таким запалом нам розповів яка там цегла з клеймом, яка кладка, а головне, якість самої роботи й матеріалів. Стільки минуло часу, а ні події Другої Світової війни, (а місто наше тричі було окуповане, і щоразу коли німці покидаючи Барвінкове, спалювали майже все), а ні погодні умови, а ні сам, доволі довгий, період часу майже не вплинули на стан будівлі. В Барвінковому збереглось і до наших часів багато таких архітектурних пам’яток. Наприклад будівля нарсуду (біля кінотеатру), бібліотека, ощадкаса, музей. А будинок Данилевського, нині магазин «Акрополь» підприємця В.Удовиченка – ця будівля теж зберігає історичний вигляд. Та якщо пройтись містом і уважно розгледіти, а ще краще, реставрувати всі ці історичні будівлі, в самому місті та районі можна було б створити туристичну карту. А туристів, бажаючих подивитись, познайомитись з такою насиченою й цікавою історією нашого міста буде багато. А це, на хвилиночку, дохід для міста. Скільки паломників їдуть нашою країною, подорожують історичними місцями. Їх шлях може лежати через Барвінкове, якщо ми докладемо зусиль і ввійдемо в туристичну карту країни. То чому ж й до сьогодні ніхто не задумався, не загорівся ідеєю реконструкції цих будівель. Яка багата наша історія. Стільки пам’яток археології – 36 курганів навколо міста, деякі ще епохи бронзи. Стільки кам’яних статуй в районі. Та на одних ентузіастах цю ідею не втілити. Хоча нам є що показати й розповідати туристам. Дуже шкода, що реставрація історичних будівель не проводиться. Хоча й люди можуть об’єднатись в одну ініціативу, організуватись і зробити велику справу. Бо відновивши історичний вигляд нашого міста ми збережемо й передамо це все й нашим нащадкам.
– Цікаво, хто ж будував цю будівлю і що саме там було.
– Я теж цікавилась цим, звернулась до нашого музею. Та документи, нажаль, ніякі не збереглись, є лише одне фото тих часів. Можливо, в когось вдома в сімейних альбомах зберігаються якісь фото чи папери, якісь записи або навіть документи – було б дуже цікаво подивитись. Відомо, що будували німці весь торговий ряд. На старому фото, нажаль, наша будівля не повністю в кадрі. Та видно, навіть, стовп на тому ж місці. Дорога, звичайно, ще грунтовка. Є на фото й люди, одягнуті в одяг тих часів, гужовий транспорт з кіньми. В ті часи фотографія тільки починала своє існування. Фотограф Магда приїздив з міста Ізюма, а в Барвінковому фотографів ще не було зовсім. Тож і фотографій, які б показували історичні факти, дуже мало. Я переглядала й архів, та й там за наше місто дуже мало інформації.
– Сама робота реставрування потребує високої майстерності й знання технологій та самого будівельного матеріалу. Ви майстра запрошували спеціально?
– Реконструкцію будівлі робив наш земляк, дуже талановитий майстер В.В.Ракчеєв. За освітою він столяр-плотнік, червонодеревник. Сама робота з дерева дуже дорого коштує на сьогодні, тож мало замовлень й ті за межами нашого міста, тож він береться за будівельні роботи. Його руками збудовано багато сучасних будівель. А от реставрувати будівлю такого виду спробував вперше і результатом ми задоволені. Це не проста робота і не кожен за неї візьметься. Я рада, що він не відмовився.
– Коло самої аптеки сучасний пандус для підйому інвалідам, охайно викладена плитка на східцях і поруч. Встановлено декоративний велосипед тих часів. Чи є в планах ще щось, наприклад невеличкі клумби з квітами.
– Так, вже насаджені квіти, будемо ще розводити. До того ж, і на клумбі, що на дорозі зі стовпом, вже насадили зі своєї сторони квітів, сподіваємось, цю ідею підтримають й інші, і зі свого боку посадять теж. А взагалі, хотілося б, щоб вулиці були красиві, особливо Центральна. Щоб був привабливий дизайн магазинів, будиночків. Та й сама дорога щоб була рівною, а не справжнім випробуванням для водіїв. Хочеться бачити наше місто доглянутим, красивим, привабливим і таким, що розвивається й процвітає.
Згодом ми зустрілись з самим майстром, аби почути його думку з приводу цієї реконструкції.
– Про те, що збудовано цю будівлю дуже давно свідчить і сама цегла. Якщо зараз розмір цегли 25см*12см *5см, то там в кладці 
28см*14см*7см. До речі, на кожній цеглині стоїть клеймо, велика літера «К» в колі. На той час в Барвінковому були цегляні заводи, які ще німці будували. Не знаю хто саме власник тих заводів, та з цієї ж цегли, й до речі в одному стилі дизайну збудовані ще декілька будівель в нашому місті, які збереглись й до нині. Відчувається одна рука майстра, який будував їх. Витримано однакові частини дизайну, наприклад вікна й малюнок над ними. Якість кладки й сам бетон високої плотності. Можна сказати, якість роботи й матеріалів тих часів набагато вища за сучасну. Навряд чи нова сучасна будова вистоїть так довго. В наш час люди роблять гроші, а не якість. Немає жодних гостів чи вимог до якості, немає й перевірок, а це й привело до того, що виробник розхвалюючи свою продукцію, бере дорого, а отримати можна просто пил. В ті часи видно, такого ставлення до своєї роботи чи продукції не було. Все робилось на совість.
– Владислав, скільки часу зайняла реконструкція?
– Майже три місяці. Можна було на швидкоруч зробити, забрати гроші й майнути на інший підробіток. Та тут було дуже цікаво працювати. Коли провів роботи з демонтажу плитки й стало видно, який на стінах зберігся ще той дизайн, що створювався ще від самого будівництва, просто інших варіантів, як реконструювати – не було. Чесно кажучи, вразила й товщина стін, сантиметрів більше 80. Швидше за все, не пусті, адже стільки часу вистояли. Раніше люди як будували, з дерева потім мазали глиною й білили. Більш багаті могли дозволити собі деревинні стіни обкласти цеглою. А тут повна цегляна кладка.
– Чи допомагав вам хтось, можливо є учень, якому ви передаєте свої знання й вміння.
– Над роботою реставрації працював сам. А взагалі, в мене є син, який мені й допомагає і в одно-час набуває власного досвіду з будівельних робіт. Вчу свого сина й передаю свої навички йому.
Та повертаючись до архітектурних пам’яток, хотілося б більше дізнатись про ці будівлі. Серед них: Успенська церква – збудована ще в 1876 році. Старе приміщення міськради та райвиконкому (магазин «Акрополь») було збудоване письменником Данилевським під аптеку. А будинок старого інфекційного відділення, що на вул.І.Величка, нині готель – це був маєток Мацегори. Та нажаль, стосовно будівлі відреставрованої аптеки, не збереглось ніяких даних. Припускається, що її будували ще німці. У дворі цього ж приміщення знаходився універсальний автомагазин «Д.Унру», ( інформація взята з книги, виданої в Канаді, нащадками барвінківських меннонитів).
В рукописах з історії Барвінкового І.Плиса є записи 1906-1907рр. «…в ці роки в Барвінковому відкривались масово магазини. Серед них: галантерейний магазин Борща; универсальний магазин – Унру, Гайдаєва; шорний магазин – Шамраєва, Бусарева, А. Симоненка; залізно-скобяні магазини – Л. Труфманова, Калмикова, Шиліна, Гульбенка; магазин посуду Маменка; готового одягу и мануфактури: Петрова, Гордєєнка, Пономаренка, Шуткова, Фінченка, Петухова, Аксиніна, Чайки; готового взуття (братів) один магазин Кондрата, другий Григорія Колісникових и магазин Азарова; мучні лабази: Жирякова, Петерса, Фрєзе, Шмидта, С.Плаксєєва; м’ясні лавки: Ап.Свиридова, Ф.Жира, Жужми, Федоренко-Цимбали; рибно-гастрономічні: И.Х. Адамопуло, два магазини (братів) Федора и Максима Липовських, Бєланова, Рубана; винно-гастрономічні: Яценко, П.Гернера, Філіппова; хлібопекарні, кондитерскі и пряничні заклади: Гуковова (Гукосова ?), М.Ярошенка, Эгикова, С.Ярошенка, Плиса, И.Міщенка, Макара Тимченка; ковбасні: Тіде, А.Свіридова, Михайліченка; виробництво цукерок и магазини: Зайцева, Міщенко. Все це, окрім десятків лавок, разкиданих на перехрестях бойких вулиц, схожі на лавки Осадчого Афанасія, Чуба та їм подібних фруктово-табачних лавок й підвалів, або, як їх раніше називали, «фруктових». Наприклад, Трубнікова, «Душа» и десятки інших, розкидані майже на кожній вулиці села. Магазин швейних машин й Ко Зингера; склад сельскогосподарських машин Ізаксона и друге – склад Ізюмського земства – зав. складом Ямпольский; лісничі склади: Є.Горащенко, Кулакова, Мартиненка, Софрона Шамраєва, готові вироби з дерева: С.Скляра, Чауса, Переверзнєва, Жигайло. І ще десятки самих різних магазинів й лавок, прізвища господарів яких давно стерлись з пам’яті жителів Барвінкового. Після того, як в селі був відкритий постоялий двір, який належав Павлу Короваю, через деякий час поруч з ним відкривається другий постоялий двір, господарем якого був Шамраєв. Пізніше, через декілька років в слободі відкривається мощний, з номерами, готель «Росія», господарем якого був І.Гернер. Працюють ресторани: Яценка, Мінаєва, біля десятка невеличких їдалень: Марії Барабанової, Єв.Бакумової, Бондаренко, Письменної та багато інших, розміщених на базарній площі, недалеко від залізного мосту через Торець, який під час окупації зруйнували німці. Найбільші пивні склади й торгівля пробками була зосереджена в руках Мацегори, Педенка, уповноваженого пивного заводу Шадлуна в Ізюмі. Особливо крупні магазини були С.С.Плаксєєва, який здійснював торгівлю бакалейними, москательними, колониальними, галантерейними, скобяними и шорними товарами, різними видами заліза. Іщенка Єлизара Федоровича, який здійснював торгівлю балаклейними (очевидно, бакалейними), скобяними й іншими товарами, власника заводів (в Слав’янску) солеварний, ізвестковий, в Шидловці (мелопомольний), цегляний в Слав’янску, фабрику масляних фарб в Барвінковому, резервуари керосину, нафти, бензину й смазочних масел в Слав’янску, склади солі, пороху й інших товарів в Слав’янску й Барвінковому. Гайдаєва Георгія Миколайовича, який здійснював торгівлю мануфактурними, галантерейними, черно-бакалейними, москательними, колоніальними й гастрономічними товарами, який займався закупкою й продажем зернового хліба, крупчатої муки, сухих и масляних фарб, залізно-скобяних товарів, емальованого посуду. Крім того, мав відділи конторсько-канцелярских товарів, крупні склади різних сортів вугілля. Шамраєва Софрона Івановича, який здійснював торгівлю залізними, скобяними, мідними виробами, дверними, віконними, пічними приборами, різними інструментами, металевими товарами, посудом, кровельним сортовим залізом, масляними фарбами, чорними й бакалейними товарами, бумажними й конторськими товарами. Між іншим, в магазині також продавались чомусь пряники відомого фабриканта Кромського. Аналогічний магазин з таким же, можливо за малим виключенням товарів, був у купця Гульбенка, торгувавшого поруч з магазином Шамраєва. Виключно богатим по ассортименту товарів (від автомобіля до голки), своєобразним Мир і Мерелізом, був універсальний магазин «Унру», про який вже згадувалось вище…»
Отже, можна зробити висновок, що в будівлі колишнього на сьогодні райпотребсоюзу, з самого початку був універсальний магазин «Д.Унру», в якому продавалось все, від автомобілів «ФОРД» до голок.
Цю історичну тему ми не закриваємо. Хотілося б встановити більше історичних фактів. Тож, якщо вам, дорогі читачі, є чим поділитись, телефонуйте або завітайте до редакції чи до музею. Давайте разом, якщо це ще можливо, заповнимо інформацією історичні плями, про що свідчитимуть і фото й документи, можливо листи чи біографічні родинні розповіді, чи якісь факти, засвідчені документально.
