Сумна звістка знову сколихнула Барвінківщину. При виконанні бойового завдання на гарячому Бахмутському напрямку загинув смертю хоробрих Олександр Завгородній.
Олександр народився і виріс у Григорівці. Тут навчався у місцевій сільській школі.
-Він був гарним хлопчиком. Вихований, урівноважений, щирий і відкритий, – пригадує вчителька Наталія Скомороха. – Та й поза школою Саша був гарним хлоп`ям. Ніхто в селі про цю дитину поганого слова не скаже.
Закінчив школу – далеко не поїхав. Лишився в рідному краї. Працював у місцевому сільгосппідприємстві. У 1998 році пішов на строкову службу. Відслужив – і знову додому.
Створив сім`ю, працював, виховував з дружиною Альоною двох дітей. Придбали будиночок у Барвінковому, облаштували побут…
У 2020 році підписав контракт, знову одяг військовий однострій. І тут війна…
Від першого дня повномасштабного вторгнення військ росії на Україну Олександр Завгородній на передньому рубежі боротьби за рідну землю. Мотивований боєць, патріот рідного краю.
Олександру 27 червня був би черговий день народження. Йому мало виповнитися 43 роки. Та 15 травня він загинув. Прийняв свій останній бій на передовій. Він наближав Перемогу, він хотів звільнити від рашиста свою Батьківщину. І повернутися додому. До родини, до рідної хати, і жити мирно, тихо спокійно. Та додому Захисник повертається на щиті. І прийме його на вічний спокій рідна земля, за яку він віддав найдорожче – своє життя.
Чин поховання Олександра Завгороднього відбудеться у Григорівці, завтра, 23 травня.
Помолимося за упокій світлої душі Героя. Небесне військо поповнилося ще одним воїном. А на заемлі на одну світлу людину стало менше. Війна забирає кращих. Життя у боротьбі з російським агресором забирає кращих наших синів.
Дякуємо тобі, Герою, за подвиг. Наші співчуття рідним загиблого
