Старший солдат Дмитро Медвідь отримав короткотривалу відпустку. Всього на три доби. За сімейними обставинами. Треба було вдома зробити дві важливі справи. Навідати свою маму, яка раптово захворіла. І оформити стосунки зі своєю коханою.
Із Світланою Дмитро познайомився минулого року тут, у Барвінковому. Добра, уважна, турботлива жінка відразу запала чоловіку в душу. І їй Дмитро не був байдужим, хоча до сепйозних стосунків обоє наче й не були готові. Просто знайомство, просто спілкування. І щира підтримка.
– Не було такого дня, щоб Свєта не подзвонила. Тривожилася за мене, хвилювалася – я ж під Бахмутом тоді саме стояв. І це спілкування додавало сил, віри, впевненості. Знаєте наскільки важливі такі слова підтримки рідної людини там, у самому пеклі війни, – розповідає Дмитро.
Вони були на відстані, але розлука зближувала іх. Вони пізнавали один одного, відчувалася спорідненість душ, спільність поглядів, думок. Потім підрозділ Дмитра перекинули на Харків – Світлана приїздила до коханого, було кілька побачень. І Дмитро не став далі вже зволікати – зробив коханій пропозицію руки і серця, від якої Світлана не могла відмовитися. Вона йому сказала ТАК.
І ось вчора, 4 вересня Світлана і Дмитро узаконили свої стосунки. Коротка, офіційна церемонія реєстрації шлюбу. Квіти, обручки, поцілунки… Зараз не до весілля. Відсвяткують потім. Після Перемоги. А в ці короткі три доби відпустки просто хочеться побути разом. Тільки удвох, щоб короткі миттєвості тепер вже сімейного щастя Дмитро взяв з собою у дорогу. Дорогу на війну. Бо ж вже завтра він має бути у своєму бойовому підрозділі.
Бойовий шлях старшого солдата розпочався у грудні 2022 року. А в перший день російського повномасштабного вторгнення барвінківчанин Дмитро Медвідь…. потрапив в окупацію.
– Я до війни працював у Слов’янську в одній із будівельних фірм. Спершу робота була на місці – об’єкт знаходився у передмісті, а потім у рамках президентської програми великого будівництва нас направили аж до Чернігова. Там мали звести великий міст. Аж тут – 24 лютого. Вже о восьмій годині ранку у Чернігів зайшли кацапські війська. Місто окупували, розповідає Дмитро.
Як тільки Чернігів звільнили, чоловік повернувся в рідне Барвінкове. У грудні взяв до рук зброю і на фронт.. Бойове хрещення пройшов на Бахмутському напрямку. Зараз несе службу по охороні державних стратегічних об’єктів.
І ось коротка відпустка додому – навідав хвору маму, оформив стосунки з коханою людиною. І знову – на війну. Туди, де кується Перемога. Ангела охоронця тобі, Захиснику! Сімейного щастя вам, молодята.
Ірина Столбова
