Хто з нас в дитинстві не захоплювався грою в мозаїки. Викладати кольорові квіти, будиночки, звіряток чи будь-що інше, подобається й сьогодні як дівчаткам, так і хлопчикам. Це не тільки розвиває фантазію, а й впливає на моторику, а значить й на пам’ять, логіку та мислення. А от як у дорослому віці можна по справжньому захопитись цим яскравим, художньо-творчим дійством, демонструє жителька нашого містечка Галина Ярошенко. Декоративний дизайн на стінах свого будинку вона створює вже не один рік. З вулиці це має привабливий вигляд. Розглядаю техніку мозаїки, та з чого, як створюється така яскрава краса, для мене лишилось загадкою. А їх ми так само з дитинства любимо розгадувати. Тож, напрошуюсь у гості, аби мати можливість ближче розгледіти саму роботу цієї жінки.
Всі стіни будинку вкриті в різних стилях малюнку. Стіна з вулиці має український орнамент, з двору – казка, а до сусідів посміхаються янголи. В роботі використовує кришки з пластикових пляшок. Уявляєте собі їх кількість? І це ж треба розрахувати й по кольорах, і розмір стін, це не серветка в руках, і скільки ж треба терпіння, аби довести задум до кінця? Я вже не кажу про час, який потрібно приділяти цій справі.
То що ж надихнуло Галину Семенівну на цей вид захоплення? Можна ж було, якщо вже є бажання, створювати шедеври набагато менших розмірів, наприклад, вишивати картини бісером.
– Якось в інтернеті в соціальній мережі я побачила фото будинку, стіни якого декоровані саме в техніці мозаїки, – пригадує моя співрозмовниця, – житель з західної України виставив світлини свого будинку. Мене це просто вразило. Збільшуючи фото, я додивилась, що він я якості складових частинок мозаїки використовував кришки з пляшок. Тож, ми всією родиною оголосили своїм знайомим, друзям і почали активно збирати ці кришки. Та необхідність великої їх кількості це не єдине, що затримує процес. Адже на більшості з них виробники роблять свої логотипи, які треба було будь-що змити ацетоном, натираючи кожну, потім добре просушити, розсортувати по кольорах.
Галина Семенівна за фахом педагог, а люди з цією професією, за її словами, творчі особистості. Все життя вона захоплювалась різними видами рукоділля. Були власноруч зроблені вироби з соломи, з паперу, з ниток. Навіть ляльки-мотанки та м’які іграшки є у колекції. А зимовими вечорами жінка в’яже, вишиває.
А на подвір’ї використовує для декору й самі пластикові пляшки. Для онуків створила такий собі дитячий майданчик. Тут не лише гойдалка та пісочниця. Поруч виросла пластикова яскрава пальма, а навколо зайняли свої місця поросята та бджілки з того ж матеріалу.
Розумію, що час спливає і треба йти, а очі не можу відвести від тої краси. Здавалося б так просто, техніка мозаїки. Та стільки докладено зусиль, витрачено часу. То яке ж треба терпіння та бажання, аби такий вид творчості був довершений. А Галина Семенівна тільки посміхається, мовляв, стін на подвір’ї вистачає, тож вже є нові задуми, нові плани. А ще, які гарні стежки можна зробити з тих самих кришок, та й квітники декорувати.
