Саме таке враження складається,коли підходиш до подвір’я подружжя Прихожай, що живуть на вулиці Київській.
А поки господар збирався з думками, наша фотокамера фіксувала неймовірні і, справді, казкові роботи, які вже з хвіртки привітно зустрічають гостей. Скажу чесно – ексклюзив! Барвінківчани надзвичайно обдаровані люди — це факт! До речі, про факт. Буде справедливим, якщо це подвір’я ми занесемо до Книги Рекордів Барвін ківщини, за кількістю робіт з металу саме у казковому стилі (герої казок) на одному подвір’ї житлового будинку!
Ось тільки погляньте, яка лисичка з колобком, весела та яскрава. Шкода, що фото на шпальтах районки не кольорові. 
Та я спробую описати словами. Сама лисичка зроблена з різних металевих деталей, які майстер вдало підібрав і зконструював у єдиний образ, а на завершення пофарбував яскравими фарбами. А поруч вовк не менш яскравий та кумедний. І такі казкові герої вже вишикувались в ряд через усе подвір’я. Ось погляньте, який кіт. І кожного казкового героя легко впізнати, адже максимально в роботі витримано образ. Це ж при тому, що всі вони зроблені з жорсткого металу.
— Чесно кажучи, мені ще з дитинства подобалось майструвати з різних матеріалів конструкції, — розповідає В.В.Прихожай, — тільки потрапляє якась запчастина чи деталь до рук, а фантазія вже працює, я вже уявляю, що можна з неї зробити. Ось, наприклад, звичайнісінька підкова. А в мене це образ квітки. Саме таку підставку я й зробив, у вигляді великої квітки. Правда, довелось підкови довгенько збирати, а далі вже сама робота над конструкцією. Ніколи не роблю креслень чи якихось розрахунків. Зате кожна робота мені сниться, навіть, якщо ще й задуму не було. А іноді, якщо десь побачив чиюсь роботу і мені сподобалась, тоді вже не маю спокою, поки не дороблю її в реальності. А поки підбираю деталі, дивлюсь, що треба до чого приварити чи вирізати, отримую неабияке задоволення.
Раніше робив квіти. А нині перейшов вже на більш складний рівень творчості – збираю казкових героїв. А коли вже все приварив, зачистив, обробив антиіржею, погрунтував, то вже сам процес фарбування несе таке радісне і приємне відчуття, як в дитинстві. Відчуваєш себе маленьким художником!
А скільки ще в планах. Тут вже наступного року з’являться і крокодил Гена і Чебурашка з Шапокляк та щуриком. Хочеться вже робити невеличкі сюжети казки. Та повністю всі плани розкривати не буду наперед, з часом все можна буде побачити.
А я й не дивуюсь, адже у творчої особистості завжди є купа задумів, планів та заготовок. Побувавши у цьому дворі, поспілкувавшись з його господарями, отримала цілий заряд позитиву. Наче поринула десь далеко в дитинство, де все було добрим, яскравим, казковим. Мимоволі пригадала свою останню поїздку до Вінниці, де один художник виставляв по місту свої роботи у пересувних виставках, аби люди могли їх оцінити, сфотографуватись і просто помилуватись його творчістю. Тож, раджу і Валерію Володимировичу зібрати свої колекції казкових героїв — і влаштувати вже нинішнього року таку ж пересувну виставку. Та він скромно махає рукою, мовляв, я ж не професіонал, так, просто для душі.
