Про успіхи нашої землячки Олени Єксарь дізналися зовсім випадково: у соціальних мережах побачили її диплом із всеукраїнського конкурсу. Дівчина, що народилася і виросла у селі Пригоже, закінчила Пригожівську, потім Гаврилівську ЗОШ, наразі освоїла сучасну і нову професію манікюрниці-подолога, працює в елітному салоні краси на столичному Хрещатику, виборює призові місця у всеукраїнських і міжнародних конкурсах професійної майстерності. Ось так: знайте наших! Хіба це не досягнення для звичайної сільської дівчини?! Хто сказав, що молодь з сільської периферії закомплексована, безталанна, неуспішна, не здатна розвиватися?! Олена доводить протилежне: не важливо, де ти народився, важливо впевнено йти до мети, не пасувати перед труднощами і розвиватися, самовдосконалюватися. Хоча це не так і легко…
Після школи Олена, як і більшість випускників сільських шкіл, вступила до аграрного вишу – у ХНАУ ім. Докучаєва. Майже відразу вийшла заміж.
— Все йшло якось само по собі: 1 курс, 2 курс, перша вагітність та розуміння, що треба думати про своє житло. Квартиру в Харкові придбати було не по кишені, і ми купили житло в Краматорську, — розповідає свою історію О.Єксарь. – Перейти на заочну форму навчання у Харківському універі не вийшло, і я перевелася в Донецький університет економіки та права.
Перша дитина, друга дитина, закінчила університет. Коли навчалась, хотіла і планувала працювати в банківській системі, практика, тема диплома — все пов’язано з банком. Але маленькі діти були в пріоритеті, і у фінустанову працювати так і не пішла. Поки була в декретній відпустці, можна сказати, “підсіла” на онлайн-ігри, спочатку просто граючись, потім пішла в модератори, в результаті була техадміном проекту. У 2013 році запропонували роботу в Москві – в однин із офісів потрібен був геймдизайнер (спеціаліст, що відповідає за розробку правил гри і за сам зміст ігрового процесу). Але тоді не наважилася з родиною їхати в іншу країну. Та й справу цю сприймала більше як захоплення, а не як роботу. Відмовилася від цієї заманливої пропозиції. Та без діла довго не сиділа.
Виникла ідея з інтернет-магазином. Шукала фабрики, що працювали по дропшипінгу, налагоджувала контакти, цікавими пропозиціями приваблювала клієнтів. Працювала із замовницями і напряму. Вдалося розкрутити справу — згодом відкрила свій магазинчик жіночого одягу ділового стилю з розмірами 50+. З’являлися постійні покупці і, мабуть, все так би і йшло, якби не події в Краматорську у травні 2014 року. Крамничку довелося закрити, товар розпродувала через інтернет.
Події на сході країни і у рідному вже Краматорську Олена переживала болісно. Було невимовно тяжко психологічно, морально. Рік без роботи здавався вічністю. Постійне нервове напруження, голова йшла обертом від всього, що бачила, слухала, чула… Щоб відволіктися від гнітючих думок, шукала собі нову справу – і пішла на курси манікюру.
Почала знайомитися з такими термінами, як кутикули, накінечники, ремувер… Їх раніше й знати не знала. Нова справа молоду жінку захопила, та працювати в цій сфері вона тоді не планувала. Їй потрібна була зайнятість, яка б відволікала від тяжких стресових думок. По закінченню курсів купила собі стартовий набір інструментів, гель-лаків, іноді робила подружкам манікюр вдома. Сподобалося, виходило ніби непогано, задоволені були й дівчата, які вже до іншого майстра й не ходили. У квітні 2015року пішла працювати в той же салон, де навчалася. А вже через рік роботи у неї був повністю розписаний цілий день. Багато охочих було потрапити на прийом саме до Олени – відвідувачки оцінили роботу професіонала.
—Але у процесі роботи з клієнтами я зрозуміла, що багато чого не знаю, не завжди вмію їм допомогти, — продовжує свою розповідь Олена. — Як зарадити проблемним тріщинкам, як лікувати грибкові захворювання нігтів і ступні, як правильно доглядати за діабетичною ступнею, що робити, якщо на ступні бородавки… Дуже багато виникало запитань, які я, як фахівець, не могла залишати без відповідей. Почала шукати в інтернеті інформацію і натрапила на німецьку школу подології (наука, яка займається вивченням та лікуванням хвороб ніг, а також їх профілактикою, і зовнішнім виглядом).
Вона розуміла –це те, чого їй бракує, ті знання, які потрібні. І, все ж, було багато сумнівів: їхати — не їхати. Розраховувати на чиюсь підтримку й пораду вона не могла. Тож рішення мала прийняти сама. Всі сумніви й вагання розвіяла виставка Estet Beuty Expo у Києві, куди краматорчанка поїхала у березні 2016 року. Саме там вона занурилася з головою в інший, новий, захоплюючий світ, нову атмосферу. І саме там вона зрозуміла, що хоче вчитися, хоче бути частиною всього цього.
—У травні я проходжу перший базовий курс по подології, всього 4 дня навчання в Києві дали мені багато того, чого не вистачало для роботи. І вже на 3-ій день курсу мені запропонували роботу в Києві,— пригадує О. Єксарь. — Я, звичайно, відмовилася, бо рвалася додому, хотіла допомогти всім своїм клієнтам, бо вже знала, як зарадити їх проблемам. Я буду першим у Краматорську фахівцем подологом! Я була окрилена, сповнена планів, бажань, прагнень працювати, втілювати в практику все, чому навчилася, що вмію. Хотілося творити, хотілося жити і радіти життю!
Але по поверненню в Краматорськ яскраві барви життя змінилися. Настрій людей, сама ситуація у місті (наявність військової техніки і військових) пригнічувала. І вона наважилася: передзвонила до Києва, пропозиція працювати в салоні краси залишалася для неї актуальною. Зібрала речі, дітей – і поїхала до столиці. Вона ступила на перон київського вокзалу — півтори тисячі гривень в гаманці, нестерпне бажання працювати, самореалізуватися, знайти себе у професії. Було трішки боязко, але цікава робота і перспективи вабили. Були проблеми із наймом житла, фінансові труднощі. Але не було й хвилини сумніву у тому, що не справиться, що в неї нічого не вийде.
З житлом на перших порах допомогла сестра Ольга Казьонна, яка дала тимчасовий прихисток, поки не винайняла квартиру. Склалося і з роботою в салоні. Працювала і вчилася. Протягом першого року пройшла 7 найрізноманітніших навчань, підвищень кваліфікацій, тренінгових програм.
У травні 2017-го року Олена Єксарь взяла участь у фестивалі з подології в м. Хургада, Єгипет. Нові знайомства, щира дружня атмосфера, розуміння того, що вдосконаленню і можливостям немає меж, і тверде переконання, що, у разі необхідності, завжди можна звернутися до старших, досвідчених колег, які готові до спілкування, до співпраці…
А через два місяці наша землячка вже на міжнародному конгресі подологів в Одесі. І тут вона розкриває для себе нові теми, утверджується у відчутті, що зросла у фаховій майстерності, але вершин ще не досягнуто, що знань багато не буває. Тож, вчитись і вчитись. Восени того ж 2017 року дебютувала на чемпіонаті з апаратного педикюру, та призового місця не посіла. Зате набула досвіду, нових знайомств, вражень.
Попрацювавши над помилками, впевнена у собі і власному вмінні, заявилася на участь у II незалежному Чемпіонаті України з апаратного і класичного педикюру Global Nail Podo 2018. І – перемога! Почесне друге місце в номінації “Майстер апаратного педикюру”.
—Хочу сказати, що це лише початок, — запевняє столичний фахівець з барвінківським корінням Олена Єксарь. – У мене багато планів на майбутнє. І я буду працювати. Буду вдосконалюватися. Буду йти вперед. Головне — ставити цілі і досягати їх. Головне – не опускати руки, коли важко, складно, коли щось не виходить. Слід сприймати невдачі як досвід, працювати над помилками і йти далі.
