• Після закінчення школи, я вступила до Харківської гуманітарно-педагогічної академії, – говорить Юлія Кузнєцова, – на психолого-педагогічний факультет. Із самого дитинства я мріяла працювати з дітьми. Для мене вчитель-це мудрий наставник, старший друг, порадник. У цьому і полягає складність професії та її важливість. А в цьому році, і для мене несподівано, я пішла працювати до рідної школи. Я стала вперше класним керівником мого вже 2 класу. Ось і 1 вересня…. Мій перший, в моїй педагогічній діяльності урок. Діти з острахом і цікавістю дивились на мене й уважно слухали. А я дивилась на них і розуміла, що просто їх люблю. Люблю за допитливість, за щирість і відвертість. У мене в класі навчається 5 учнів, 3 дівчинки і 2 хлопчиків. Ми з першого дня з ними стали однією родиною, я за цей маленький період своєї роботи в цьому класі, дуже до них звикла, я ні дня не можу без їхніх розповідей, жартів і навіть маленьких дитячих, але важливих для них секретів. І поруч з дітьми ці новорічні свята сприймаються по справжньому казково. Хочеться вірити в чудеса, сподіватись, що всі добрі надії й бажання справдяться. Тож, хочеться всім побажати в новому році яскравих емоцій, ніжних почуттів, високих досягнень, а головне, міцного здоров’я та дитячої безпосередності. Адже в світі дитинства можна мріяти, писати листа Діду Морозу. Напишіть свої бажання, напишіть свого листа з мріями і нехай усе здійсниться. Головне, в це вірити!

– Коли вмикаєш телевізор, то здається, що 2020 рік, м’яко кажучи, не надто позитивний, – ділиться Ірина Патько, – ця пандемія, карантин, наче гарних новин й не має. Але ж у кожного з нас були й добрі події. Хтось навчився готувати смачний пиріг, хтось уперше зробив новорічну прикрасу зі своїми дітьми, хтось зустрівся із старим другом, з яким давно втратив зв’язок, а хтось знайшов рідню. Це так просто і так класно. Бо з різних приємних дрібниць складаються добрі події, і на них варто звертати увагу, а не зосереджуватись тільки на тому, що коїться у світі. Варто насолоджуватись тим, що відбувається безпосередньо з нами. Для нашої родини 2020 рік став одним з найпозитивнішим. В січні наша родина поповнилась. У нас народилась ще одна донечка. А народження дитини для кожної родини – це найрадісніша подія в житті. Тому увесь рік у нас пройшов на ніжних та позитивних емоціях та в приємній метушні. В наступному році хочеться, щоб закінчились вже всі ці карантинні обмеження і всі ми нарешті зняли маски, зустрічатись без остраху з рідними та друзями. Нехай у кожного з нас здійсняться найзаповітніші мрії. Щоб всі ми були здоровими та щасливими. Всього найкращого всім у новому році, та побільше приємних і радісних подій!

– В 2020-му році відбулася важлива подія в моєму житті – розповідає Мстислав Сакідон, – я закінчив магістратуру в Київській Духовній Академії. Тема дипломної роботи: “Чернецтво в Ассирійскій Церкві Сходу”, дуже цікаве направлення для дослідження християнства в Сирії, Ірані, Іраку та на далекому сході. Отримав дуже багато корисних знань за весь період навчання, які мені допоможуть в пастирському служінні. Мене деколи питають: “Що тобі дає ця освіта в кар’єрі?”. Я завжди з посмішкою відповідаю: “Нічого”. Адже в Церкві не може бути кар’єри, ми вчимося тільки заради єдиної цілі – отримання необхідних знань для служіння. Ми лікарі душ людських, як і лікарі вчаться дуже довго, так само повинні робити і ми, бо опіка людських душ – велика відповідальність в першу чергу перед Богом і звичайно перед державою. Тому раджу всім зажди мати зв’язок зі священниками які мають відповідну освіту і ніколи не зв’язуватися з різними шарлатанами, які, нажаль, є в нашому місті і періодично проводять поховання людей, хоча не мають на це ніякого права. Загалом, це вже друга вища освіта у моєму житті. До цього я навчався в Харківській Духовній Семінарії, а ще раніше з відзнакою закінчив магістратуру по спеціальності “Системи керування та автоматика” в Харківському національному університеті радіоелектроніки. Перша освіта мені дуже допомагає в житті. Вік живи – вік учись! Сподіваймось на те,що новий рік буде краще за старий, Господь сподобить на закінчення карантину, люди прокинуться від вірусного страху і зрозуміють, що життя продовжується!