У вівторок, 6 серпня секретар Барвінківської міської ради Володимир Рєзніков та начальник другого відділу Ізюмського РТЦК та СП Харківської області підполковник Віталій Гладкий зустрілися з рідними загиблого Героя — мамою, вітчимом, сином, братом.

Хвилююча і скорботна подія.Важко знайти слова, щоб втішити біль втрати. Важко дивитися в очі рідним, у яких війна забрала найдорожчу людину – сина, батька, брата.

Важко знайти слова, щоб втішити біль втрати. Важко дивитися в очі рідним, у яких війна забрала найдорожчу людину – сина, батька, брата, чоловіка.

–Такі воїни, як Сергій Колісник, справжні Герої. Вони виконують найскладніші, найвідповідальніші завдання в найгарячіших напрямках російсько-української війни. Це мужній, сміливий військовослужбовець, справжній патріот нашої країни. У боротьбі за перемогу над російським окупантом він віддав найдорожче – своє життя. Подвиг Сергія оцінений високою державною нагородою, яку ми сьогодні й передаємо рідним загиблого Героя, — говорив начальник другого відділу Ізюмського РТЦК та СП Харківської області підполковник Віталій Гладкий.

–Загибель Героя – це тяжка втрата для всіх нас, для нашої громади, для нашої країни. Ми вклоняємося подвигу Сергія Колісника. Ми ніколи не пробачимо ворогу загибелі кращих синів, наших мужніх захисників, — підкреслив секретар Барвінківської міської ради Володимир Рєзніков, вручаючи синів орден мамі Героя Оксані Анатоліївні.

А днями раніше маленькому Артемчику заступник начальника другого відділу Ізюмського РТЦК та СП Харківської області Микола Гензя передав прапор 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Такий подарунок хлопчику презентували побратими його татка. У підрозділі зберігають пам’ять про Сергія, про всіх, хто овіює героїзмом і мужністю бойову історію «Едельвейсу».

–Для мене ця нагорода – то пам’ять про сина. Це гордість за мого сина, який віддав своє життя, щоб ми жили мирно, щоб його син Артемка зростав у вільній Україні, під мирним небом,– стримуючи сльози говорить мама Героя.

Сергій Колісник у червні 2023 року пішов на війну. Був призваний Чернівецьким райвійськкоматом, де мешкав останній період часу. Кілька місяців «учебки» – і у бойовий стрій. Загинув 20 грудня 2023 року при виконанні бойового навдання біля населеного пункту Спірне Бахмутського району Донецькоїх області. Захиснику було 34 роки…

…Коротке земле життя, короткий бойовий шлях… Вчився, працював, створив сім`ю, народив сина. Були труднощі на життєвому шляху, та він їх долав. І рухався вперед. Будував нові плани. Хотів жити, прагнув бути потрібним батькам, сину, брату. Хотів і мріяв жити у вільній незалежній Україні. Він наближав велику Перемогу. Ціною власного життя. А міг би ще жити і жити. Працювати. Кохати. Товаришувати. Міг би… Якби не війна…

Похований Сергій Колісник у рідному Барвінковому, де народився і виріс. Його портрет встановлений на Алеї пам`яті героїв-земляків, які загинули на російсько-українській війні.