Розпочався другий рік впровадження освітньої реформи Нової української школи. Як вона впроваджується на Барвінківщині, які вже є результати, як впливає це на процес навчання – актуальні питання, адже багато батьків ставляться до реформи з побоюванням, мовляв «як же і коли діти будуть навчатись, якщо діти весь час бавляться, а не навчаються»? Тож, ми вирішили завітати до опорного закладу Барвінківської ЗОШ№1 на уроки до «першопрохідців» цієї новизни, тобто, до першо- та другокласників, які вже навчаються за програмою НУШ.
А гідом для нас люб’язно погодилась бути заступник директора з навчально-виховної роботи, регіональний тренер НУШ Г.В.Щолок.
Коли ми увійшли до класної кімнати, діти вже збирались на килимку разом з учителем С.В. Івахненко. Що таке «ранкове коло»? Це ввідна частина в навчальний день, коли кожна дитина вдумливо і поважно вітається з іншими дітьми, після чого впродовж короткого часу ділиться власним досвідом зі своїми товаришами, які з повагою слухають її, ставлять свої запитання та коментують. Після цього вся група бере участь у короткій груповій вправі, спрямованій на розвиток академічних навичок, почуття команди та відчуття єдності. Ранкова зустріч закінчується обміном щоденними новинами, які зазвичай готує педагог, щоб представити навчальні завдання дня. До свого кола другокласники запросили й нас.
І ось по колу пішов осінній кленовий листочок з привітними побажаннями на день. Діти щиро бажали один одному гарних оцінок, цікавих нових знань, а ще здоров’я, батьківської любові та приємних несподіванок і подарунків. Поділились новинами, уточнили день тижня та дату, пригадали тему тижня. А далі переглянули навчальне відео про підготовку звірів восени до зимівлі. Світлана В’ячеславівна запропонувала відгадати загадки, діти з радістю їх відгадували, на фліпчарт прикріплювали картинки з зображенням-відповідь на кожну загадку. Саме ці відгадки і допомогли визначити тему дня та окреслити кожному очікувані результати своєї роботи на уроках. Закінчилось ранкове коло дружною грою .
Діти пригадали створені ними правила класу, які розміщені на вході у клас, та просигналізували про свої відчуття у «Куточку настрою».
Ми заходимо до класу, всі учні одразу встали й привітались, з посмішками, не вимушено. Катерина Олександрівна продовжила урок цікавою розповіддю, під час якої давала дітям завдання. Діти з радістю відповідали на питання й працювали над завданнями в парі. На кожній парті лежав набір лего, який учні використовують, щоб показати свою відповідь. І це, скажу вражаюче. То конструюють міст, то складають математичні приклади, то літачки будують, і постійно коментують свої враження та думки.
Дітям не ставлять оцінки, натомість є формувальне оцінування. Тобто, учням не ставлять звичні бали або смайлики, а смайлик – це теж оцінювання за правильно чи не правильно виконане завдання. Формувальне оцінювання – коли школярів не порівнюють між собою чи з певним еталоном. Важливо лише те, які змінились результати учня/учениці, порівняно з його /її результатами в минулому. Відсутність бальної оцінки не означає відсутність оцінювання. Учитель уважно відслідковує, чи учням усе вдається і з чим потрібна допомога. Для спонукання вчитель не використовує слово «неправильно», а каже «Молодець, та подумаймо, як можемо покращити твою роботу», «Щоб ти тут змінив/змінила?». Тобто, учень має сам спробувати знайти та виправити помилку і відчути себе таким чином переможцем. Це, на мою думку, добре, адже так діти відповідають, не боячись помилитись. А в навчанні це дуже важливо, бо дуже часто учні знають відповідь, та соромляться відповісти на питання вчителя.
У НУШ вчителі будують партнерські відносини з батьками. Не зважаючи на відсутність оцінок, батьки мають розуміти, що відбувається з навчанням їхньої дитини. Для цього вчитель регулярно зустрічається з ними, щоб наголосити на сильних сторонах учня і порадити, як можна покращити те, що не виходить. Ідеально, якщо такі зустрічі відбуваються за участі дитини – адже нічого про неї без неї ж. Також у НУШ передбачені Свідоцтва досягнень. Їх видають двічі – після першої чверті (щоб зафіксувати відправну точку) і наприкінці навчального року. У ньому визначають, наскільки дитина опанувала ту чи іншу компетентність або навичку. Причому до уваги беруть не лише академічний бік (чи вміє дитина читати й писати), а й різні навички (до прикладу, чи не конфліктує, чи вміє співпрацювати в команді і чи проявляє ініціативу під час уроку).
І ось ми на уроці англійської мови у 2-Б класі. До речі, за новою програмою у школах збільшено кількість годин для вивчення іноземної мови. Наприклад, у 2 класі учні мають три урока англійської мови на тиждень.
Ми увійшли до класної кімнати тоді, як Т.П.Задорожня спілкується з учнями англійською. Для кращого засвоєння матеріалу протягом уроку Тетяна Петрівна роздає допоміжні матеріали кожному учневі. Для повторення алфавіту – великі магнітні картки з кольоровими літерами. І знову гра, діти поділились на команди і змагаються, хто швидше на дошку прикріпить свою картку з названою вчителем літерою. А далі на кожну парту вчителька роздала магнітні дошки з картками. Мені це нагадало папку з касою. Пригадуєте, як ми викладали маленькі літери та цифри в рядочки? Нині на магнітній дошці діти викладають слова, а далі цілі речення. І виконане завдання підіймають до гори, показуючи вчителю свою активність. А відчуття змагання підвищує бажання й цікавість до навчання. До речі, тут теж помічаємо роботу в парі і постійне спілкування між собою, і при цьому, повна дисципліна і старанність.
А далі ми вирушили до 1-А класу. Л.В. Резінова проводить урок «Навчання грамоти». Ми потрапили не просто на урок, а до справжнього казкового театру. Парти стояли зовсім не по стандарту. А як в грі «Брейн ринг». Діти групками сиділи за своїми «столиками» і кожна команда отримала завдання показати обрану казку. А щоб було дітям цікаво грати ролі, Людмила Василівна роздала казкових героїв з лялькового театру. Діти, одягнувши своїх героїв на руку, грали свою роль, а у вуста вчителя лягали авторські рядки. Ось такою грою привчаються діти читати, відчуваючи цікавість до книги.
Увійшовши до кожної класної кімнати НУШ, ми й справді потрапляємо в нове освітнє середовище, яке відрізняється від звичного. Це нові і зручні одномісні парти, різні конструкторські матеріали, світлі й просторі кімнати, оригінальне оформлення стін, килими та відкриті низенькі шафи, з яких діти можуть вільно взяти книжку чи якийсь дослідницький матеріал. Великий телевізор додає сучасності й медійності в навчанні. Діти почуваються вільно, не бояться висловлювати свою думку. Під час уроку по двоє-троє вільно встають і виконують завдання вчителя, працюючи гуртом. Не відчувається того строгого порядку тиші та уваги на вчителя та на дошку, але кожен захоплено приймає участь в навчальному процесі. Тобто, діти ніби й граючись, разом, спілкуючись між собою виконують разом завдання, жваво відповідають на питання і при цьому немає нестриманого галасу. Вчитель наче диригує оркестром, утримує увагу кожного маленького учня та утримує його в навчальній активності. Учні під час уроку зосереджені та врівноважені. Ось так, грою діти навчаються, зацікавлені і допитливі, вони вчаться працювати в команді, не бояться висловлюватись і при цьому привчаються бути чемними та вихованими. Комунікуючи весь час з учителем та між собою, діти не просто навчаються жити в соціумі, а й бути добрими. Добрими й до тих, хто якимось чином відрізняється й за станом здоров’я.
У закладі функціонує ресурсна кімната для учнів, які навчаються за інклюзивною формою. Тут вони можуть відпочити, поспілкуватись. Також для них проводяться корекційно-розвиткові заняття відповідно до індивідуальної програми розвитку, після яких учні повертаються до свого класу і продовжують навчання разом з однокласниками. Підтримку і супровід таких дітей забезпечують асистенти вчителя Н.В.Корженко, О.Г.Давиденко, О.О.Козлова. Звертаємо увагу, на які зони поділена ця кімната для зручності особливих учнів. Дуже багато навчальних матеріалів вільно розміщено на поличках, можна брати за бажанням і граючись навчатись. Також є яскравий та м’який великий килим, а біля нього маленькі масажні. 
Діти, знявши взуття, беруть якісь розвиваючі ігри і грають разом на килимку. Є тут і стіл з піском, на якому діти малюють – це і заспокоює й творчо розвиває. А той колір світла, який діти вмикають дає зрозуміти вчителю, що саме відчуває дитина, який настрій. І справді, коли діти підійшли до столу, увімкнули в ньому підсвітку і почали пальчиками малювати на піску, ми звернули увагу, що підсвічував пісок червоний колір. Галина Василівна запитала, чому діти хвилюються і запропонувала намалювати свою мрію, ставила питання так, щоб діти відволіклись від камери і зосередились на своїх бажаннях, на те, що їм подобається, що і кого люблять. І вже за якусь мить червоне світло змінилось на світло-зелене, на жовте. Відділена, так би мовити, й кухонна зона.
Особливої уваги привернула нова, сучасна медіатека. Тут теж великий медійний екран, декілька оснащених комп’ютерних місць, шафи з відкритими полицями, на яких розміщені різні наукові та літературні книги у вільному доступі, а ще, кольорові пуфіки, та крісла.
Відвідавши медіатеку, ми йдемо ще на один урок до першокласників. Тут саме, В.А.Богонос проводить урок математики. На дошці розміщені кольорові математичні фігурки, цифри з кольоровими знаками. Вікторія Анатоліївна ввімкнула телевізора, і діти не просто переглядають цікаву історію, а й виконують різні завдання під час пауз. Тема уроку «Пряма й відрізок» наочно показувалась вчителем з поясненням і цікавими розповідями. Діти активно й з цікавістю відповідають на питання, з-за допомогою лего виконують приклади і з цікавістю слухають завдання.
НУШ відкрита до дітей. Хочу додати, що в Новій українській школі у вчителя є можливість самостійно обрати одну з двох діючих типових освітніх програм, в кожній з яких чітко визначено, що мають вміти і знати наші школярі. Обсяг знань не зменшився у НУШ, змінилися тільки форми і методи роботи, які допомагають ці знання опанувати.
Ось так виглядає НУШ. Яскрава, кольорова, в якій діти навчаються граючись.
