Саме коли вирішувалось будівництво залізничних колій на території України, які б з’єднували Москву з Одесою, Києвом чи Харковом було доведено значимість Харківсько-Азовської залізниці з боку інтересів жителів і торговельників м.Харкова і губерній. На той час член Харківської губернської земельної управи Г.П.Данилевський довів до Міністерства шляхів сполучення доволі вагомі аргументи. Слід відзначити, що за першочерговим проектом основна залізнична колія мала бути прокладена по місцевості, де нині проходить гілка Дубове-Красноармійськ. Однак, втручання Г.П.Данилевського знову вносить свої корективи у проектування і будівництво цієї залізниці. А справа ось у чому. На всій протяжності колії державі належало викупити землю у землевласників. А коли у запроектованій зоні поміщики заломили неймовірну ціну за десятину землі, Григорій Петрович збирає в Барвінковому власників землі, волосний актив, купців і переконує їх у доцільності й прямій вигоді, яку матиме волость від нової залізниці. Вони знаходять спільні рішення не тільки в ціні, а й зобов’язуються виконувати деякі земляні роботи власними силами. Багато барвінківських землевласників навіть підписують контракти на безоплатну передачу наділів будівельникам. Серед них і Чайка, чиє ім’я довгий час мала зупинка приміських поїздів «Чайкін міст». Будівництво залізниці розпочалося одночасно по всій лінії Бєлгород-Харків-Барвінкове-Слов’янськ.
5 травня 1868 року, а в невдовзі відбулася й закладка фундаментів залізничних станцій Гаврилівка, Язикове, Барвінкове, Гусарівка з усією належною інфраструктурою,
від депо і паливних пакгаузів до системи водо забезпечення і житла для відповідальних працівників залізниці. Сама споруда вокзалу була дерев’янна. Вікна, двері і східці були оздоблені різьбою. Про швидкість спорудження цієї дороги говорить те, що вже 17 травня 1869 року на всьому відрізку Бєлгород-Харків-Барвінкове було повністю вкладене залізничне полотно, а вже 22 травня по ній прослідував перший потяг з п’яти вагонів та локомотива. А 25 травня з почестями зустрічали перший поїзд в Барвінковому.
Так в історії Барвінкового була відкрита «залізнична сторінка». Після війни, коли вокзал було зруйновано вщент, у 1951 році все почали відбудувати заново.
– Сама станція в той час знаходилась трохи далі, в сторону Гусарівки. На сьогодні там квартирний будинок, проживають люди, – пригадує М.С.Тищенко, – а тоді там був вокзал, кабінет начальника станції, чергові по станції. А цю будівлю теперішнього вокзалу будували декілька років, все було обгороджено, і в 1959 році його відкрили. Будівля була вже не дерев’янна, а з сірої цегли, дах критий залізом, віконні рами та двері були дерев’янні але вже більш сучасніші. Саме тоді я влаштувалась учеником стрілочником і сорок років пропрацювала на залізниці. За той час особливих ремонтів не було, та порядок підтримували, підфарбовували, білили. А от вже серйозного ремонту будівля зазнала набагато пізніше.
– Ще до останнього ремонту стара підлога була вимощена плиткою і викладений рік 1959, – пригадує Н.І.Вареник, – а був старий великий пекхауз, де працював старий багажний відділ. Пам’ятаю, як одного разу ми віднайшли старий схов, з деталями для стрілок. Там же й будинок двоповерховий, який будували для працівників залізниці, там і нині живуть наші пенсіонери. А при мені вже було збудовано пульт ЕЦ, електроцентралізації. Туди перевели зв’язківців, чергових, а начальника станції та товарну контору залишили у приміщенні вокзалу. Сам пульт ЕЦ набагато полегшив роботу стрілочникам і не тільки. Раніше треба було бігти бігом по колії до стрілочного пункту, і їх перекидати. А це 35 кг для жінок по декілька разів за зміну у будь-яку погоду, це було дуже важко, і треба було знати , як це робити.
Проте, як змінювалась сама споруда за останні десятки років, розповідає керівник Барвінківської станції С.І.Цомах.
– Я прийшов працювати сюди в 1982 році учеником складача поїздів. Довгий час особливих змін саме цієї будівлі не було. А вже 23 березня 2006 року відбулося урочисте відкриття сучасного, оновленого, красиво оздобленого залізничного вокзалу станції Барвінкове. Після ремонту споруду буквально не впізнати: тут всі умови для сервісного обслуговування пасажирів, для відпочинку від’їжджаючих, для стабільної роботи всіх служб самого вокзалу. І роботи ці виконані у досить стислі терміни. Генеральний директор «Укрзалізниці» В.І.Гладкіх пообіцяв барвінківчанам реконструювати вокзал. Пообіцяв і зробив. Та до сьогодні все лишається незмінним, будівля має достойний, упорядкований та сучасний вигляд.
В цьому році теж проводяться ремонтні роботи самого фасаду будівлі залізничного вокзалу.
