
Кажуть, талановита людина – талановита у всьому. Саме таке враження склалось після спілкування з барвінківчанкою, вихователем місцевого аграрного ліцею Людмилою Іванівною Колісник. Завітавшому до її кабінету здається, що потрапив або ж до музейної виставкової зали, або просто в царину творчості й рукоділля. В маленькій світлій кімнаті стіни вкриті роботами майстрині, на кожній полиці якісь рукотворні дива і поміж педагогічної літератури стоять книги з різних видів рукоділля. Адже Людмила Іванівна не лише сама поринає у творчість, а й навчає своїх вихованців і в’язати, і вишивати, малювати і витинати, радо ділиться своїми вміннями й знаннями, навичками й досвідом. А в гуртожитку навчального закладу облаштована тематична кімната Шевченка – тут висить великий вишитий портрет геніального поета, оздоблений українським орнаментом.
Захоплюється Людмила Іванівна різними видами рукоділля. В її колекції велика кількість вишитих рушників, сорочок, які не лише на Барвінківщині вражають своєю красою й майстерністю, а й далеко за кордоном: в Англії, Польщі, Чехії… Вишиті рушники, серветки, картини неодноразово були представлені на творчих виставках не лише в самому ліцеї та місті, а й в області, про що свідчать численні грамоти й подяки.
І багато різних робіт з таких виставок не повернулись, а стали гарним сувеніром для шанувальників народної творчості. І друзям завжди стає гарним подарунком вишиванка, або якийсь інший творчий виріб, головне – власними руками, від щирого серця, від душі. А ідей завжди море.
Вишиває майстриня і хрестиком, і гладдю. Вподобала й бісер, та не лише картини з бісеру, а й різні квіти і не тільки— прикрашають полиці. Поруч є й ляльки-мотанки, особливу увагу привертає козак у народному вбранні. В кошиках з лози, прикрашених стрічками й квітами, лежать ще незакінчені в’язані гачком роботи. А поруч малесенькі кошики, зроблені з стрічок, що мають вигляд гарного яскравого сувеніру.
В’язані гачком курка з курчатами додають затишку. Тут розмістились роботи з квілінгу й топіарію, пап’є-моше й картини- витинанки з паперу. А ще – картини зі скла, тобто з малесеньких шматочків кольорового скла (пластинки різних розмірів та форми), у вигляді мозаїки викладені різні малюнки, найбільше в око впадає змій у японському стилі. А вишиті стрічками квіти, немов доповнюють різноманіття творчості.
Серед всіх цих робіт помічаю картини в невідомому для мене стилі. Розумію, що то вишивка, однак, з таким видом ще не доводилось зустрічатись

—А це – «французький вузлик»,— пояснює майстриня, — ми навіть власний станок зробили, аби зручніше й швидше було набирати кольорові нитки.
Людмила Іванівна показує невеличкий пристрій з чотирма
голочками, на які вісімкою нанизують у декілька шарів нитки, потім їх знімають і зв’язують, розправляють в пелюстки, викладають квіти й пришивають на основу картини, де й створюється вже справжній букет. З таких квіточок вишиті гілки бузку та квіти сакури… Яскраві, різноманітні квіткові букети на картинах виглядають об’ємно і вельми загадково. Чому загадково, бо вишивку хрестиком, гладдю можна розглянути й прослідкувати напрям нитки, а у французькому вузлику, якщо не знаєш як створюється робота, всі тонкощі й секрети, одразу ж і не збагнеш, як її вишили. Такі роботи гарно поєднуються з вишивкою стрічками. Тож майстриня й експериментує, фантазуючи, і, як результат – цікаві й гарні картини. А, для бажаючих навчитись такому виду вишивки, Людмила Іванівна радо влаштовує майстер-класи, ділиться своїм досвідом і слушними порадами. Приєднуються до її захоплення дівчата й хлопці, які проживають в гуртожитку – часто творчість допомагає знайти спільну мову, і колеги по роботі, й друзі не лишаються осторонь.
А поки розглядаю роботи майстрині, жінка дістала свого записничка і зачитала власні вірші. Свій стиль написання на різну тематику. Про рідний край, Україну, дитинство, свої вишиванки. Особливо зворушливі поетичні рядки, що присвячені племіннику — учаснику АТО Юрію Лінивенку.
—Нехай, можливо, не зовсім дотримані літературні правила написання,— говорить моя співрозмовниця, — та я просто записую свої думки, які линуть десь з глибини душі.
Про цю жінку можна писати й писати, адже творча людина завжди зацікавить своєю діяльністю. А безмежне бажання власноруч створювати красу охоплює не лише коло рукоділля. Людмила Іванівна ще з юних років робила подругам цікаві зачіски. Кулінарна майстерність теж вражає. Та й вдома подвір’я, на якому безліч різних квітів, одних тільки «півників» чотирнадцять видів – просто захоплює своєю красою.
ПОРАДА ВІД МАЙСТРИНІ
Прислухайтесь до голосу свого серця. Немає людей, які б нічого не вміли, кожному даний свій дар. Комусь— малювати, комусь— писати, у когось музичний талант, комусь — висловлювати свої почуття через рукоділля… Головне— відчувати, що вам найближче, що приносить насолоду і творити. Створюйте навколо себе красу, діліться вмінням і досвідом з іншими, не зупиняйтесь і не зациклюйтесь на чомусь одному,











