Це життєве кредо нашої співрозмовниці, уродженки села Гусарівки, випускниці Гусарівської ЗОШ
Белхароєвої (в дівоцтві Вольвач) Вікторії. А поговорити з нею нас спонукав той факт, що пані Вікторія працює екскурсоводом у Межигір`ї.
Зараз, «дякуючи» екс-президентові, це місце у переважної більшості людей асоціюється з «пеньочками», страусами і втечею Януковича у Ростов. Та, перш за все, це історичний парк, де понад тисячу років тому заснований монастир, потім, за радянських часів, була урядова резиденція, де зараз прекрасний ландшафтний парк. Та, хіба, все перелічиш.
А з 2014 року Межигір`я приймає гостей, що бажають хто насолодитися історичними цінностями, хто цікавою колекцією рослин, хто — подивитися на «розбещену» розкіш помешкання президента-втікача.
І екскурсоводу потрібно уміти втримати увагу таких різних відвідувачів, вести розповідь цікаво, захопююче. Це і вміння, і знання, і талант. Саме такими якостями і володіє наша співрозмовниця.
—Як вдається відчувати настрій аудиторії, зацікавити її? — запитую.
— Все набагато простіше — треба любити свою справу, віддаватися їй. Спілкуватися з людьми так, щоб вони відчували, що ти щиро бажаєш вести розмову цікаво, маєш глибокі знання і хочеш поділитися ними.
—Якої чисельності, зазвичай, групи?
— По-різному. Від 10 осіб до 50, бувають соціальні екскурсії й по 150 туристів. Іноді замовляють і на 2-3 особи ті, хто бажає індивідуальної розмови, відповіді на якісь питання, що цікавлять саме їх.
— Робота з якими групами важча?
— Тут справа не у важкості, просто трішки різниться підхід: коли екскурсія численна, то, в основному, розповідь веду я. А коли слухачів менше, то вони частіше ставлять питання, розмова проходить у формі діалогу. Та спільним у всіх цих екскурсіях є те, що люди просто у захваті від інфраструктури, історії, краси і природної і рукотворної.
— А скільки одна екскурсія займає часу?
—Тут все залежить від віку гостей: якщо це молодші школярі, то десь 40 хвилин, щоб не втомлювати увагу, а дорослі — і півтори, і дві години, буває, що й три з половиною.
—Якою мовою, найчастіше, говорите з відвідувачами?
—У переважній більшості — українською. Іноді, якщо гості з Польщі, приміром, чи з Білорусі, то замовляють російською. Бували екскурсанти з Америки, то вони ходили зі своїм перекладачем.
—Наразі Межигір`я, на вашу думку, це, скоріше, історія, архітектура чи політика? Про що, в основному, запитують відвідувачі?
—Межигір`я, — розповідає Вікторія,— прекрасний куточок, де все пов`язане— історія 10 століття, величний ландшафтний парк, де зібрана унікальна колекція рослин з різних куточків світу. Все це розташоване на площі в 140 гектарів (держава-місто Ватикан займає, порівняйте, 44 га). Тож, подивитись є на що. Стосовно розкоші апартаментів, то вона просто «зашкалює» — тут і рояль Джона Леннона, і люстри з кристалами Сваровські, і прекрасна ванна кімната ручної роботи в 200 м2, і.., як говориться, краще самому побачити. Іноді відвідувачі, оглядаючи таку помпезність, просто не розуміють, навіщо все це було одній людині.
—Скажіть, а є вірогідність, що деякі культурно-історичні цінності Янукович вивіз до Ростову? І ще цікаво, хто оплачував такі розкоші резиденції?
—Тут точно вам ніхто не відповість, якщо щось і вивіз, то лише він сам знає. Доступ до цієї інформації мала обмежена кількість людей, і майже всі вони уже не на території України. А стосовно джерела утримання, то, в більшості, все оплачувалось коштом бюджету.
—Зараз, коли це фінансування знято, чи не впадає колишня резиденція в занепад, адже її утримання на такому рівні досить дороге?
—Це громадська організація, яка створилася після Революціїї 2014 р., налаштували роботу парку, деякі об’єкти відкриті для відвідування в приміщення (ретро-музей, кінологічний центр, Хонка, спа-центр), за рахунок цих екскурсій та вхідних квитків на територію формується бюджет, потім іде на утримання території, звідси і заробітна плата робітникам. За парком доглядають. Звичайно, штат і оплату зменшено. Та зберегти цю національну, історичну, культурну цінність — один з найбільших парків у Європі, з його унікальним природним комплексом — дуже важливо.
— У Вас графік роботи напружений?
— По-різному, найчастіше це залежить від сезону. Найгарячіший період — весна і осінь. Тоді буває по 3-5 кількагодинних екскурсій за день. Влітку може трохи меншати, адже люди більше їдуть до морів. Зараз екскурсії, в основному, планові. Іноді люди говорять: «Ми самі», і намагаються роздивитись все самостійно. Потім, зазвичай, шкодують про це, бо ж зорієнтуватись на такій площі, знайти і побачити все цікаве і цінне просто неможливо.
—Ви так захоплено і цікаво розповідаєте про Межигір`я. А як ваша родина? Поділяє це захоплення, вони відвідували це місце?
—Звичайно. І чоловік, і діти були і все бачили. Мої три доньки неодноразово побували на екскурсіях, а молодший син, відпочиваючи у таборі, відвідував Межигір`я разом зі своєю групою. І екскурсія була цікава, та й матусю побачив на роботі.
—Давно займаєтесь цією справою?
—Вже ось сім років. І не перестаю дізнаватись щось цікаве і нове.
—Як часто відвідуєте Барвінківщину. Що вона для вас?
—То мій милий серцю рідний край. Приїздила в Гусарівку років зо два тому. І цьогоріч планую навідати. Там живуть мої батьки, яких я дуже люблю. Їм вдається частіше приїздити до нас у Київ, і я цьому рада.
—І наостанок: що б Ви хотіли порадити молодим землякам?
—Треба навчатися, не боятися йти вперед, розширювати і кругозір, і коло людей, з якими зустрічаєтесь, спілкуєтесь. Бо розвиток —основа успіху особистості.
…Розмова між Києвом та Барвінковим проходила телефоном. Коли я попросила Вікторію надіслати мені фото для публікації, вона скинула посилання на її Інстаграм — mezhygirye_vika. Ми із задоволенням друкуємо його, щоб ви, шановні читачі, могли переглянути унікальні фото Межигір`я.
Розмову вела Тетяна Рогаль
