Старшого лейтенанта поліції Олександра Смоляра нагородили орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Державну нагороду йому особисто вручив Президент України Володимир Зеленський під час Українського молодіжного форуму 2026 з нагоди Дня молоді.
Олександр Смоляр — дільничний офіцер поліції Харківського районного управління поліції № 3 і один із перших, хто добровільно долучився до евакуаційної спецгрупи «Білі янголи».
За час роботи у складі групи поліцейський здійснив 92 евакуаційні виїзди та вивіз із прифронтових зон і районів під масованими обстрілами щонайменше 206 цивільних громадян. Серед врятованих — 26 дітей, 34 маломобільні особи, а також вагітні жінки та літні люди.
Олександр народився і виріс у Барвінковому. Тут закінчив Барвінківський ліцей № 1.
–Саша був вихованим, стриманим, розсудливим і надзвичайно відповідальним. Активно працював в органах учнівського самоврядування, очолював напрям дисципліни і порядку. Завжди з великим бажанням відстоював честь ліцею, виступаючи у складі збірних команд з баскетболу та футболу, — пригадує директор ліцею Сергій Черний. –І, знаєте, ніхто й не здивувався, що Олександр став правоохоронцем. Він мріяв про службу, відвідував всі профорієнтаційні заходи харківських вишів, які готують працівників органів внутрішніх справ. Мріяв і своєю наполегливістю здійснив свою мрію.
Після ліцею Олександр Смоляр вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ.
Перші професійні навички здобував у рідному місті — проходив стажування на посаді дільничного офіцера поліції у Відділенні поліції № 1 (м. Барвінкове) Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області.
Від власної евакуації — до порятунку інших
На початку повномасштабного вторгнення Олександру разом із родиною довелося евакуюватися з Барвінкового до м. Дніпро.
«І, знаєте, коли я сам пройшов евакуацію, то на власному досвіді зрозумів, що вчасний виїзд рятує життя, — говорить Олександр. — Після закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ, мене було призначено на посаду Дільничного офіцера поліції, як тільки я побачив, що створюється новий підрозділ в Національній поліції України, під назвою «Білий Янгол» добровільно та не вагаючись долучився до підрозділу, адже порятунок життя — це головне в наш час.
Відтоді разом із колегами він займається евакуацією мирного населення з небезпечних районів Харківської області.
Як переконати людину залишити дім?
Евакуація — це не лише приїхати за людиною та вивезти її. Часто перед поліцейськими постає ще одне непросте завдання — переконати тих, хто не хоче залишати свою домівку навіть під обстрілами.
Я запитала Олександра, як йому вдається знаходити правильні слова для таких людей.
«Перше і головне — це мотивація. Пояснюю людям, що їм дадуть прихисток у безпечному місці. Багато хто не хоче евакуюватися, бо думає, що йому нікуди їхати. Тоді кажу, що їх приймуть, забезпечать усім необхідним, що вони матимуть державну підтримку. Тобто що їх не кинуть у цій біді, що вони матимуть все для подальшого життя, — пояснює Олександр.
Та не всі виїзди для «Білих янголів» завершувалися успішно.
«Двоє моїх побратимів загинули…»
Олександр розповів про один із найтяжчих евакуаційних виїздів у своїй службі.
Це сталося у лютому цього року в одному з населених пунктів Куп’янського району. На той момент там уже була надзвичайно складна безпекова ситуація.
«Керовані авіабомби та дрони буквально вкривали село цілими вулицями, всюди вже були суцільні руїни, вулиці були розбиті. Ми швиденько забрали у свій евакуаційний автомобіль людей, які залишалися ще у своїх напіврозбитих домівках. Уже виїжджали звідти — і прилетів “Ланцет” прямісінько у машину, — розповідає правоохоронець –Двоє моїх побратимів загинули. Це був Євген Калган та Юлія Келеберда, які до останнього свого подиху боролися за життя людей.
У мене було тяжке вибухове поранення.
Але людей нам таки вдалося вивести. Вони вижили».
Після поранення — знову до роботи
Після важкого поранення були лікування та реабілітація. Та Олександр повернувся до служби у складі спецпідрозділу.
І знову працює на виїздах.
Кожна така поїздка — ризик для здоров’я та життя. Але він іде на цей ризик, бо знає: у небезпеці люди. Як правило, це літні мешканці, сім’ї з дітьми, маломобільні люди — ті, кому особливо важко самостійно залишити небезпечну територію.
Іноді вони до останнього не хочуть залишати свої домівки. Тоді поліцейським доводиться переконувати, пояснювати, знаходити потрібні слова.
А потім — вивозити.
Бо головне — щоб люди залишилися живими. Бо в цьому і є місія «Білих янголів»: приїхати туди, де небезпечно, і повернути звідти людей живими.
Ірина Столбова
Фото –Олександра Смоляр.
